Сьогодні у світі відзначають міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Цього ж дня розпочинається щорічна міжнародна акція «16 днів проти насильства».
Ця дата була обрана в пам’ять про сестер Мірабал – політичних активісток, що в 1960 році були жорстоко вбиті за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо. Цей день також став символом світового визнання проблеми гендерного насилля.
В цей день уряди країн та міжнародні організації здійснюють заходи з метою підвищення інформованості суспільства щодо цієї проблеми. Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, маштаби та істинна природа такого насильства нерідко приховані.
24 лютого 2022 року, коли російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, контекст, у якому ведеться боротьба з гендерно зумовленим насильством, різко змінився – ще більше зросла кількість жертв насильства!
Згідно зі світовими дослідженнями:
1 із 3 жінок у світі зазнає фізичного та/або сексуального насильства.
Війна спричиняє важке психоемоційне навантаження, змушує тривожитися за майбутнє, обмежувати та змінювати своє життя, переживати економічні складнощі. Ці виклики загострюють ризики домашнього та ґендерного насильства.
1 із 5 жінок у світі, які є біженками або переміщеними особами, зазнають сексуального насильства.
І хоча на початку війни поліція фіксувала зменшення кількості звернень щодо випадків домашнього насильства, це не означає, що їх дійсно поменшало. Проблема полягає в тому, що постраждалі менше повідомляють про такі випадки.
Однією з форм домашнього насильства є фізичне. Це порушення закону, яке проявляється у різних видах: від побоїв до обмеження свободи та примусового вживання шкідливих речовин. Фізичне насильство не знає ані статевих, ані вікових чи соціальних меж. Від нього страждають як жінки, так і чоловіки, дорослі та діти.
67% жінок в Україні зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку партнера чи іншої особи, починаючи з 15-річного віку. Найчастіше, боротьба з цим – це рух колу. Після умовного «примирення» з кривдником, він у більшості випадках повертається до насильства знову. До того ж масштаби можуть бути більш небезпечними. І не кожна жінка здатна розірвати це коло. Тож важливо кожному і кожній усвідомити — про проблему не треба мовчати! Жертвам варто звертатися за допомогою до поліції та інших компетентних органів. Кривдник має бути покараний
Насильство може бути економічним, сексуальним, фізичним, психологічним. І аби подолати будь-яку з його форм, варто почати говорити та звертатися по допомогу. Для постраждалих це непростий крок, часом вони зважуються на це роками. Тож, якщо у вашому оточенні є такі люди — підтримайте їх. Насильство не повинно залишатися за зачиненими дверима на перший погляд безпечного дому. Аб'юзери не зупиняються після щирого каяття, а продовжують вчиняти насильство.
За даними ООН, близько 4-х мільйонів українських жінок страждають від насилля в родинах щорічно. І тільки 10-15% звертаються по допомогу.
В Україні від домашнього насилля у рік гине приблизно 600 жінок.
