Сторінка пам'яті полеглих захисників.

Коротко про Олександра.

У Солотвині зі сльозами і ставши на коліна, проводжали в останню путь воїна, героя, жителя Солотвинської громади Олександра ТАДЛЕРА.

Олександр народився 10 жовтня 1979 року у селищі Солотвино де і пройшло все його дитинство.  Навчався в Солотвинській загальноосвітній школі № 1 з першого класу де і здобув загальноосвітню середню освіту.

Після закінчення школи  у 1996 році  Олександр 2 роки ніс службу в Армії де отримав звання сержанта. Повернувшись зі служби до дому  влаштувався  працювати на КП Солотвинський  солерудник.

Віддати шану воїну прийшли рідні, побратими, друзі, односельці, мешканці громади. 

Відважний і мужній Олександр від початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов захищати Україну, нашу громаду і родину. Він був у складі 65 бригади ЗСУ.

“Барон” – так називали Олександра побратими, тому що знав шість мов, для них він був веселим, добрим, щирим.
31 січня в м. Запоріжжя серце Олександра зупинилось назавжди.

Низько вклоняємось сім’ї Олександра за мужнього захисника. Щирі співчуття родині, близьким, побратимам, друзям воїна. Схиляємо голову у скорботі, розділяємо горе разом з вами.

Вічна пам’ять та слава українському воїну!

Гач Михайло Йосипович

06.11.1984 – 16.07.2024

      Солдат, командир гранатометного відділення взводу вогневої підтримки аеромобільної роти аеромобільного батальйону 77-ї окремої аеромобільної бригади.

Михайло Йосипович народився 6 листопада 1984 року у селищі Солотвино Закарпатської області, тут же закінчив 11 класів загальноосвітньої школи. 

В пошуках роботи опинився на Київщині, і протягом тривалого часу працював на будівництві та обслуговуванні дендропарку. Тут же, на роботі, у 2007-му році познайомився з майбутньою дружиною, яка на той час вже проживала в Обухові. Так він став мешканцем міста Обухова .  В Обухові зажили вони з коханою Ольгою злагоджено і дружно. Народилася їхня донечка, яку щасливий тато назвав Маргаритою.

Командир гранатометного відділення взводу вогневої підтримки аеромобільної роти аеромобільного батальйону солдат Гач Михайло Йосипович, відданий Військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 16 липня 2024 року під час ворожого артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області.

Пройшов тяжкі бої на Харківському напрямку у населених пунктах Бахмут, Часів Яр та інші. 

Мав позивні «Провідник», «Гнат», «Лисий». Був нагороджений медаллю «Учасник АТО» та Золотим Хрестом від командування Збройних Сил України.

Нагороди:

• Медаль “Ветеран війни”.
• Нагрудний знак «Золотий хрест».
• Почесний громадянин міста Обухова з 2024 року посмертно.

Тут в рідному Солотвині у нього залишилась мати , брати та племінник. 

Михайла урочисто поховали 27 липня  на міському кладовищу “Польок” у м. Обухів.

Сятиня Василь Васильович

07.03.1978 - 27.05.2023

      Василь Сятиня  уродженець Синевирської громади  та деякий час  проживав в Солотвинській громаді  Тячівського раойну виконуючи службу в Прикордонній службі. 

Життя Героя обірвалось в боях за Бахмут.

Багато місцевих мешканців з ним були знайомі особисто оскільки був одружений в селі Біла Церква де у нього народилась донька. 

22 травня 2023 року старший майстер-сержант Василь Сятиня виконував бойове завдання на вогневій позиції «Пепсі» в районі м. Бахмут Донецької області. Близько 15:30 розпочався мінометний обстріл вогневої позиції «Пепсі» під час якого Василь Сятиня отримав множинні поранення несумісні з життям. 

Поховали Василя Сятину на своїй батьківщині 27 травня 2023 року   у рідному селі Синевир Хустського району. 

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший майстер-сержанта Сятиню Василя Васильовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Круць Денис Сергійович 

02.12.1993 - 23.03.2022

      Денис Сергійович народився 2 грудня 1993 року в місті Славута Хмельницької області. Понад 9 років штаб-сержант Круць Денис присвятив виконанню військового обов’язку.

З 2018 року проживав  в селищі Солотвино  де і працював на КПП "Солотвино- Сігету Мармацієй "

 24 лютого 2022 року, з початку протистояння Українського народу російському воєнному вторгненню, штаб-сержант Круць Денис пліч-о-пліч з військовослужбовцями ЗСУ, полку спеціального призначення НГУ «Азов» мужньо та самовіддано, не жаліючи власного життя виконував бойові завдання. 23.03.2022 в складі зведеної групи штаб-сержант Круць Денис, спільно з полком спеціального призначення «Азов» виконував бойові завдання із охорони м. Маріуполь.

В Солотвині у героя лишилися, дружина та троє дітей.

За особисту мужність і самовідданість, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України від 24 травня 2023 року нагороджений Орденом за мужність ІІІ ступеня (посмертно).

Всі хто його знав тут в Солотвинській  громаді згадують Дениса як щиру, доброзичливу людину, люблячого, чоловіка, батька, надійного друга, справжнього патріота України.

Поховали Дениса на своій батьківщині в м.Славута Хмельницької області 22.08.2023 року   на «Новому кладовищі» із усіма військовими почестями.